Водоспад Шипіт – найвеличніший водоспад на Закарпатті

Валерій Божко

Водоспад Шипіт знаходиться в одному з найбільш мальовничих районів Закарпаття – недалеко від села Пилипець. Шипот вражає своєю величчю, могутністю і містичною красою.

Назва Шипіт пішло від того, що постійний шум води, який чутно навіть на відстані, дуже схожий на шепіт. Хоча, звичайно ж, важко уявити, як такий запаморочливий потік води може бути схожий на шепіт, але так і є.

Шипіт – водоспад, по-своєму дуже гарний в різні пори року, але завжди прекрасний і захоплюючий. Проте, у всій красі він постає як раз навесні коли тануть сніги з підніжжя Гимба наповнюючи води потоку. Не менш красивий Шипіт і восени – в золотистих, ароматних і романтичних обіймах осінніх Карпатах. А взимку води потоку не замерзають повністю, завдяки чому очам постає дивовижне видовище, коли кришталевий потік води зривається зі скелі. Крім того, насолоджуватися видом Шипота приємно як знизу, так і зверху, – пейзаж буде однаково запаморочливий і незабутній.

Не дивно, що Шипіт поставав у багатьох художніх творах, в тому числі літературних. Наприклад, сам водоспад і знаменитий фестиваль субкультур, що щорічно проходить на його території, став головним мотивом роману відомого сучасного українського письменника Любка Дереша.

Оленяча ферма.

Одним із найвідоміших туристичних об’єктів Закарпаття є єдина в Україні ферма плямистих оленів між селами Іза та Липча Хустського району Закарпаття, недалеко від Хуста. Рідкісні олені з’явились на фермі ще у радянські часи – 1987 року. Історична батьківщина плямистих оленів - Приморський край. Гелікоптером їх доправили сюди аж із Калінінградської області. Сьогодні хустська оленяча ферма налічує більше 300 оленів, які живуть на 57 гектарах пасовища, лісу і 5 штучних ставків. Олені - дивовижні тварини, що гордовито та граціозно ходять лісами й лугами зеленого краю. Колись основна мета вирощування цих тварин був пантокрин – лікарська речовина, добута із рогів. Її застосовують при перевтомі, неврастенії, неврозах, слабкому серцевому м'язі, гіпотонії, для підвищення працездатності. У той час справа була надзвичайно прибутковою та давала великі гроші. Сьогодні Михайло Бугаш, власник оленячої ферми, розводить оленів суто в туристичних цілях.

Рибалка в Карпатах

Зелене і сонячне Закарпаття багате на гарну природу і повноводні річки. Рекреаційні умови сприяють природному розмноженню різних видів риби. Також її вирощують на спеціальних фермах. Багато поціновувачів вважають, що найкраща рибалка на Закарпатті.

Бажаєте відчути особливі емоції під час відпочинку? Приїжджайте до Карпат на риболовлю, щоб отримати не тільки позитивні враження, а й хороший улов. Саме такий вид діяльності допоможе чудово відволіктися від гамору міста й забути про клопоти. Рибалка в Закарпатті – це чудовий спосіб провести час на природі та повноцінно відпочити, поласувавши згодом смачними стравами.

Промисловим розведенням риби займаються відповідні ферми. У ставках штучно розводять різні види форелі та інші види. Там можна і самому порибалити, і купити готової, вже виловленої рибки. Так, риболовля на Закарпатті може бути доволі простою.

Безкоштовні місця для рибалок переважно є на річках та незагосподарьованих озерах. До прикладу на річках Свалявка (місто Свалява), Ріка (смт Міжгіря) та Тиса (село Тросник) можна полювати на карася чи головня. В Латориці біля села Малі Геївці водиться карась, лящ, плотва, головень. Форель і харіус водиться у річках Туричка (можна рибалити біля села Турички) та Люта (біля села Чорноголова Ужгородського району). У ставку біля села Рокосово (Хустський район) виловлюють карася. А у ставку біля села Кальник Мукачівського району – амур білий, короп, карась, товстолобик.

Промисловим розведенням риби займаються відповідні ферми. У ставках штучно розводять різні види форелі та інші види. Там можна і самому порибалити, і купити готової, вже виловленої рибки. Так, риболовля на Закарпатті може бути доволі простою.

«Воєводино» пропонує річкову форель, зокрема струмкову, райдужну та золоту адлерську. Також на цій фермі вирощують рибу голець, короп, стерлядь, дунайського лосося та раків.

Форелевий заказник «Оса» з форелевим інкубатором, він зарибнює водойми Воловецького району.

Форелеві ферми працюють у селах Колочава, Полянська Гута (господарство «Шипот»). У селі Буштино працює форелево-осетрова ферма.

Синє око Карпат. Озеро Синевир

Валерій Божко

СИНЄ ОКО КАРПАТ. ОЗЕРО СИНЕВИР

Озеро Синевир називають сьомим дивом України, морським оком Карпат, центром краси Карпатського краю. Усі ці назви ідеально пасують до цього озера, що розташоване у Межигірському краю Закарпатської області - у селі Синевірська Поляна - в одному з наймальовничіших куточків України. Довкола озера ростуть 38 видів унікальних вікових рослин і живе 20 видів тварин, які занесені до Червоної Книги.

Синевір здатен здивувати та підкорити з першого погляду. Тут ростуть вікові ялини, схиляючи свої зелені лапи до кришталево-чистої поверхні води. Саме тут хвойне повітря і тумани огортають невеличкий острівець, який надає водоймі схожості з містичним оком. Вид на Синевир згори дуже вражає: озеро нагадує око з пишними віями — ялицями та смереками. Якою б сильною не була спокуса поплавати в озері, робити цього не варто. Його глибина  сягає понад 20 м, а вода в ньому навіть у спеку прогрівається лише до двох метрів. Натомість можна сміливо скористатися паромом, що пливе від берега до розташованого посеред озера острівця — зіниці Морського Ока (ще одна назва Синевира).

У це місце прагнуть потрапити романтики з усього світу — для затишного релаксу або захопливих пригод, приголомшливих фото та особистого знайомства із заворожуючою місцевістю.

Важко сказати, що саме  вразить туристів більше — саме озеро, чи шлях до нього. Дорога до Синевиру  вражає: горді гори, могутні дерева, стрімкі струмки. Та окрім незрівнянних пейзажів, прямуючи до озера, можна побачити давні будівлі Музею архітектури і побуту «Старе село», що в селі Колочава.

На під’їзді до озера розташований Реабілітаційний центр бурого ведмедя «Синевир», куди охоче пускають туристів. Під захист сюди потрапляють тварини, які зазнали жорстокого поводження чи утримувалися у неволі без відповідних умов. Ведеться також робота по відтворенню природної популяції (в Україні нараховано близько 300 особин) та поглибленню досліджень найбільшого хижака України. Природа і кліматичні умови повністю відповідають тим умовам проживання, в яких мають потребу бурі ведмеді.

Цікаві факти про знамените озеро

Візитна картка Карпат і об'єкт підвищеної туристичної активності офіційно визнаний найбільшим озером нашої країни. Статус найглибоководнішої високогірної водойми України також належить йому. У деяких місцях максимальна глибина озера Синевир (22 м) перевищує навіть аналогічний показник Азовського моря (14 м). Місцева вода настільки бездоганна, що в ній мешкає форель одразу трьох видів (а ця риба відома своєю вибагливістю до чистоти).

Час "народження" озера Синевир припадає на післяльодовиковий період, і його вік перевищує 10 000 років. Утворилася перлина Карпат внаслідок зсуву гірських порід після потужного землетрусу.

Водойма ніколи не виходить із берегів і не затоплює прилеглу територію. Секрет у спеціальних підземних ходах, якими вода проходить до сусіднього гроту.

Озеро оповите безліччю романтичних легенд. Найвідоміша  з них оповідає про виникнення Синевиру.

Згідно з легендою, своєю появою Синевир зобов'язаний двом закоханим людям. У давні-давні часи жив на околицях багатий граф із дочкою. Її очі з дитинства сяяли подібно до весняного неба і нагадували колір волошок. У нагороду за красу дівчинка отримала ім'я — Синь. Одного разу дівчина заблукала в лісі й довго шукала дорогу, доки не почула звук флояри та не побачила прекрасного юнака-пастуха... Це була фатальна зустріч, яка дарувала кохання і забирала натомість життя. Дізнавшись про стосунки своєї доньки з простим вівчарем, граф намагався всіляко залякати пару і розлучити її, проте молоді люди залишилися непохитними. Підсумок сумний: графські слуги скинули величезну брилу на беззахисного хлопця, навічно поховавши нещасного Віра! Бідолашна Синь все життя провела в оплакуванні коханого... Сліз було так багато, що утворилося озеро, Синь і Вир.

Чернівці очима «Трембіта». Репортаж з міста в якому варто побувати

Євгенія КОБЕЦЬ

Чернівці — справжня перлина Буковини, місто, яке затамовує подих або ж «маленький Париж» як його часто називають мандрівники. Редакція «Трембіта» беззаперечно рекомендує своїм читачам окунутись в атмосферу Чернівців.

Чернівецький залізничний вокзал

Одного теплого літнього ранку, коли потяг «Київ — Чернівці» прибув до Чернівецького залізничного вокзалу, розпочалась моя неймовірна подорож. Швидко підхопивши рюкзак й вистрибнувши з потяга, я зупиняю погляд на справжньому витворі архітектурного мистецтва — вокзалі. Над центральним входом височіє мальовничий зелений купол, піднятий на висоту близько двадцяти метрів, а поруч з ним, на фронтоні, в знак привітання мандрівників, піднімає руку статуя давньогрецької богині-вісниці — Іриди. Поблизу Іриди височать два янголянтка, які символізують буковинський темперамент та гостинність чернівчан.

Буковинська гостинність та легенда про Вірменську церкву

Впевнено крокуючи дорогою від вокзалу до апартаментів, помічаю велику камʼяну церкву. Напевне, вірменська, говорю собі подумки. Підхожу ближче та сканую qr-код. Справді, вірменська католицька церква східного обряду Святих апостолів Петра та Павла в місті Чернівці. Збудована й освячена 1875 року, функціонує з перервою на час перебування радянської влади на Буковині й охороняється державою. Чітко розумію, що обовʼязково повернусь та огляну її пізніше, як тільки заберу ключ у власниці квартири й залишу там речі. Проходжу ще декілька метрів, завертаю до внутрішного дворику пятиповерхівки, відчуваю приємний аромат квітів. Гортензії. Білі, блакитні, фіолетові.. здається що всіх кольорів веселки. Заходжу до підʼїзду, підіймаюсь сходами, мене зустрічає власниця квартири — пані Оксана. Приємна жінка, зі світлим волоссям, милою посмішкою, на вигляд років шістдесяти, не більше. Пані Оксана починає “small talk”, як зараз популярно казати й так щиро розповідає про Чернівці та пригощає смачним гарячим чаєм, тільки-но заваренним. Відчуваю, наче ми з пані Оксаною знайомі вже дуже давно, а Чернівці зустрічають мене наче не вперше. «Кажете, Вас зацікавила Вірменська церква? Обовʼязково відвідайте або хоч погуляйте поруч. Там неймовірна органна зала. Тільки будьте обережнішою, в нас давно прижилась легенда, що в цій церкві повісився священник і там ніколи не правилася служба. Проте, більш ніж впевнена, що це лише плітки, які як не дивно стали обговорюватись після закриття храму більшовицькою владою» — каже пані Оксана й починає збиратись, адже в неї в ще дуже багато справ. Я залишаюсь одна, нарешті відпочивати. А вже наступного дня відправлюсь до Чернівецького національного університету.

Чернівецький національний університет

8:30, сонце зазирає у вікно й неначе торкається мого обличчя своїми промінцями. Заварюю, запашну каву привезену мною два тижні тому з минулої подорожі до Львова, вдосталь насолодившись смаком, вирушаю до митрополичного корпусу ЧНУ, сподіваюсь потрапити на екскурсію. Поблизу корпусу домовляюсь про екскурсію й разом з групою приблизно десяти туристів, заходжу до саду, який веде прямо до входу в університет. Екскурсовод — один з викладачів, харизматичний чоловік, який з радістю відповідає на всі запитання мандрівників, запитує звідки я й в якому університеті навчаюсь, а на відповідь, що з Києва й отримую освіту в Навчально-науковому Інституті журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, з доброю посмішкою каже цілком дотепний й зовсім не образливий жарт, саме так він звучить: “Ох, капіталісти приїхали? Сподіваюсь Вам у нас сподобається”. Після невеличкої розмови та запитань від екскурсовода, проходимо повз великий, з масивними колонами, вестибюль, заходимо до Мармурової, Червоної, Зеленої та Блакитної зал на другому поверсі. Своєю красою вражають навіть коридори, вистелені мозаїкою з мармуру, зі стелями у формі куполів. Відчуваю симбіоз стилів та культур народів, які мешкали і мешкають на Буковині.

Ратуша, “місто кохання” та потяг “Чернівці — Київ”

Ось і добігає кінця моє знайомство з Чернівцями. Йду до вокзалу центральною, найбільш туристичною та єдиною пішохідної вулицею міста — Ольги Кобилянської. Зустрічає мене кована скульптура «Двірник з трояндами». За легендою, колись місто підмітали букетами троянд та мили милом, а в брудному взутті пускали не всюди. Не знаю, правда це чи просто міф для туристів, проте ця історія точно надовго запомʼятається. З вулиці Кобилянською завертаю до Центральної площі Ринок, яка є серцем міста вже понад два століття. Центральна площа — візитна карточка міста, вишукана перлина архітектури. Сідаю на лавку поруч з високою блакитною ратушею, дістаю телефон та телефоную бабусі. Ділюсь враженнями про Чернівці, тримаючи в руках листівку, яку купила в одній з сувернірних крамничок й чую у відповідь: “Я дуже рада, що тобі сподобалась подорож. Чернівці — місто кохання, красивих вулиць та неймовірної архітектури. Ми часто відвідували його з дідусем.». Закінчую розмову, повертаюсь до вокзалу, до статуї богині Іриди, яка так само, в знак привітання мандрівників піднімає руку й відчуття наче бажає мені вдалої дороги. Бувайте, Чернівці, ми обовʼязково з Вами побачимось, ще не раз!

10 захоплюючих фактів про Чернівці, які ви точно не знали

Євгенія Кобець

1. Чернівецький національний університет був заснований у 1875 році і внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Будівля є одним з найкращих пам’яток архітектури, поєднуючи в собі елементи різних стилів.

2. Чернівці є батьківщиною популярної голлівудської актриси Міли Куніс, а також відомого українського співака Назарія Яремчука.

3. Місто було частиною різних держав, таких як Австро-Угорщина, Румунія та СРСР. Кожен період залишив у Чернівцях свою частину в архітектурі та культурі міста.

4. Чернівці вважалися відомим культурним центром Буковини, в ньому працювали театри, хорові колективи та літературні товариства.

5. Місто також славиться своєю багатонаціональністю, де живуть українці, румуни, поляки, євреї та німці. Це відобразилось на культурних, та релігійних традиціях Чернівців. 6. В Чернівцях є найдовша пішохідна вулиця міста яка носить назву української письменниці Ольги Кобилянської.

7. Місто відоме своїми смачними стравами в багатьох ресторанах та кафе, вони пропонують як місцеву так й іноземну кухню.

8. Український письменник Іван Франко навчався та отримав свою вищу освіту в Чернівецькому університеті.

9. У період світової війни мало стратегічне значення тому, що тут був великий військовий аеродром. 1

0. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Чернівцях збудоване маленьке містечко яке ще називають модульним, створене воно для переселенців, що демонструє сучасність та гуманність міста.

Здоровʼя та гармонія: відкриття природних скарбів

Єлизавета Шеремет

Карпатський край – це не просто мальовничі гірські куточки України, а справжні скарбниці релаксації та автентичності. Вражає своєю природною красою та багатою культурною спадщиною. Оточені мальовничими горами та густими лісами, ці місця пропонують ідеальні умови для відпочинку та оздоровлення. Від термальних вод до унікальних практик, таких як сон на вуликах, ці місця пропонують неповторні можливості для відновлення здоров'я та душевної гармонії.

Запрошуємо вас відкрити для себе ці чудові території, де природа лікує, а традиції дарують спокій та натхнення.

Термальні води та мінеральні джерела

Одним із головних скарбів даного регіону є термальні води та мінеральні джерела. Цілющі властивості цих вод відомі з давніх часів, і сьогодні вони використовуються для лікування та профілактики багатьох захворювань. У регіоні є безліч термальних курортів, де можна приймати ванни, плавати в басейнах, а також пройти курс бальнеологічних процедур.

Деякі з найпопулярніших термальних курортів Закарпаття:

Велятино

Головною родзинкою Велятино є його термальні води, які збагачені мінералами та біологічно активними речовинами. Ці води мають протизапальну, знеболюючу, антибактеріальну та інші корисні властивості. Їх використовують для лікування та профілактики багатьох захворювань, таких як артрит, артроз, остеохондроз, захворювання шкіри, дихальної системи, шлунково-кишкового тракту та багато інших.

Шаян

Ця локація відома своїми сірководневими водами, що допомагають при захворюваннях шкіри, опорно-рухового апарату та дихальної системи. Тут можна насолодитися природною красою та отримати користь від оздоровчих процедур. Це невелике село розташоване в мальовничій місцевості, оточеній Карпатськими горами, приблизно за 15 км на південний схід від міста Хуст, розташоване в Закарпатській області України.

Користь купання у термальних водах та мінеральних джерелах:

• Зміцнює імунітет;
• Покращує роботу серцево-судинної системи;
• Знімає біль у м'язах і суглобах;
• Виводить токсини з організму;
• Покращує стан шкіри;
• Має розслаблюючий ефект.

У Буковині також є кілька термальних курортів, наприклад, Верховина та Косино, де можна оздоровитися за допомогою термальних вод.

Косино

Село Косино та термальні води розташовані від міста Берегове за 36 км, від міста Мукачево за 15 км, а від міста Ужгород за 75 км.

Термальні води “Косино” розташувалися на шлейфі залягання мінеральних термальних вод, який простягається через частину території таких європейських країн як Франція, Італія, Іспанія, Сербія, Хорватія, Австрія, Швейцарія та Балканський півострів. В Україні цей шлейф охоплює більшу частину Закарпатської області, а саме Виноградівський і Берегівський райони.

Сон на вуликах

Сон на вуликах – це унікальна оздоровча практика (апітерапія), яка пропонує відвідувачам Закарпаття та Буковини незвичайний спосіб відпочинку. Ця традиція базується на біорезонансній терапії, що поєднує в собі сон на спеціальних ліжках, розташованих над бджолиними вуликами. Біорезонансні коливання від бджіл мають цілющі властивості, що сприяють загальному оздоровленню організму.

Переваги сну на вуликах:

• Заспокійливий ефект. Монотонне гудіння бджіл має релаксуючий вплив, що допомагає зняти стрес та нервове напруження;
• Покращення сну. Сон на вуликах сприяє глибокому та здоровому сну завдяки природним коливанням від бджіл;
• Зміцнення імунітету. Біорезонансні коливання сприяють активації захисних функцій організму, зміцнюючи імунну систему;
• Покращення дихальної системи. Випари меду та прополісу, що виділяються з вуликів, мають антисептичні властивості та позитивно впливають на дихальні шляхи.

У регіоні є кілька місць, де можна спробувати цю оздоровчу практику. Це можуть бути спеціально облаштовані пасіки та еко-готелі, які пропонують послуги сну на вуликах.

Наприклад, у котеджах Цімборі, у селі Яблуниця, що знаходиться в Івано-Франківській області. Осередок знаходиться на пагорбі, з якого відкриваються краєвиди на гори: Шиса, Петрос, Говерла, Кукуль, Маришевська, Кобила, Рижі, Магурки, Хом’як, Синяк, Горгани тощо.

«Карпатські джакузі»

Ще одним унікальним явищем місцевості є так звані "карпатські джакузі". Це природні водоспади, де можна приймати водні процедури та насолодитися масажним ефектом падаючої води. Вони є чудовим способом розслабитися та оздоровитися, насолоджуючись красою українських Карпат.

Що ж таке чани?

Чани – це великі чавунні ємності, які наповнюються мінеральною водою та підігріваються дровами. Вода в чанах має температуру 38-42°C, що робить цю процедуру не лише приємною, але й корисною для здоров'я. Процедура купання в чанах триває близько 2-3 годин. Спочатку воду в чанах нагрівають до потрібної температури. Процес нагрівання води здійснюється за допомогою відкритого вогню під чанами, що додає особливого колориту і створює неповторну атмосферу.

Купання в чанах має цілющі властивості, допомагає розслабити м'язи, зняти стрес та покращити кровообіг.

Татарів

Комплекс «FoRest» - це затишний куточок,  розташований в мальовничому селі Татарів, Івано-Франківської області,  в оточенні соснового лісу. Це місце  ідеально підходить для тих,  хто шукає спокійного та розслабляючого відпочинку  на лоні природи.

Лумшори

Лумшори, мальовниче село на Закарпатті, відоме не лише своїми мальовничими краєвидами та гостинністю, але й унікальною оздоровчою процедурою – купанням у чанах.

У Лумшорах також можна знайти численні туристичні комплекси та бази відпочинку, які пропонують не тільки купання в чанах, але й інші види відпочинку, такі як прогулянки на природі, риболовлю, катання на конях та екскурсії до місцевих визначних пам'яток.

Закарпатські унікальні оздоровчі традиції створюють не тільки можливість для фізичного оздоровлення, але й відкривають шляхи до внутрішнього спокою та віднайтя рівноваги. Від спокійного сну на вуликах, що надихає до глибокого відновлення, до дослідження та занурення в чудодійність мінеральних вод, кожна деталь цього відпочинку викликає почуття вдячності за природні дари та надихає на нові відкриття. Нехай цей досвід стане для нас віддзеркаленням гармонії та радості, а його уроки будуть відправною точкою у нашій подорожі до здоров'я!

Головна театральна подія у Чернівцях: Золоті оплески Буковини

Ульяна Москаленко

Фестиваль «Золоті оплески Буковини» був створений у 2003 році з ініціативи театру і має на меті популяризацію театрального мистецтва в Чернівцях. Він проводиться у місті щорічно восени, приблизно у жовтні-листопаді, та присвячується відкриттю театрального сезону. За роки існування, численна кількість театрів з усієї України долучилась до фесту зі своїми виступами.

Кращі професійні колективи України приймає обласний музично–драматичний театр ім. О. Кобилянської. Він є неймовірною історичною спорудою, німецький письменник Георг Гайнцен писав про нього: «Чернівецький театр – то пам’ятник обізнаним з культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню». Будівля театру має 100 річну історію та передає дух Європейських споруд 19ст. Тож завітати на фестиваль можна як мінімум з метою отримати естетичну насолоду від архітектури.

Обласний музично–драматичний театр ім. О. Кобилянської. Фото з відкритих джерел

Проте навряд чи менш естетичним вам виявиться дійство на сцені. На фестивалі виокремлюють найоптимістичніший драматургічний жанр – комедію.  Проте за час існування під дахом театру в межах «Золотих оплесків Буковини» було зіграно добірні вистави комедійного жанру, трагікомедії, мюзикли, моновистави, драми, містерії, водевіль, оперети, вуличні та лялькові вистави. Кожна постанова має тривати до 3-х годин.  

Театр імені Мигая Емінеску з Ботошан (Румунія) із виставою «Сп’янілі від кохання» на фестивалі. Фото з відкритих джерел

Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр та Харківський державний академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка. Фото з відкритих джерел

Колективи оцінює журі з провідних акторів, режисерів, театральних критиків та мистецтвознавців, які обирають переможців у різних номінаціях. Журі Фестивалю визначає переможців серед учасників Фестивалю і нагороджує їх почесними грамотами, дипломами, цінними подарунками за певними номінаціями. Та основним флюгером настрою є жвавість та гучність овацій. Емоції та насолода гостей – запорука успішного проведення фестивалю!

Фестиваль без організаторів: феномен Шипоту на Закарпатті

Ульяна Москаленко

Щороку влітку у мальовничих горах Закарпаття біля чаруючого водоспаду відбувається одна з улюблених подій шукачів умиротворення з України та світу — фестиваль Шипіт. Зібравши мандрівників та місцевих жителів, цей захід випромінює атмосферу єднання з природою і культурою регіону.

Фото з відкритих джерел

Локація та історія

Фестиваль відбувається під однойменним водоспадом Шипіт, що знаходиться у Пилипецькому масиві, на висоті 996 метрів над рівнем моря. Це місце з давніх часів вважається чарівним, а водоспад — однією з найкрасивіших природних пам'яток Карпат.

Історія ж самого фестивалю налічує понад двадцять років. Він виник у 1993 році, як альтернатива радянському хіпі-збору в Латвії, на який хіпі з інших країн було складно потрапити після розпаду СРСР. А назва його походить від шуму води, що падає, нагадуючи шепіт. На початку свого існування зустрічі на Шипоті були винятково орієнтовані на закриті тусовки хіпі, проте з кожним роком слава та популярність фестивалю зростала, і охочих взяти участь у ньому ставало дедалі більше.

«Love, peace & wine»

Ця фраза стала сучасним девізом фестивалю і вказує на мирне існування усіх гостей будь-яких субкультур на відведеній місцевості. В повітрі панує атмосфера дружелюбності та привітності, усі обіймаються, вільно спілкуються та навіть запрошують один одного у гості. Фестиваль не має спонсорів чи комерційної підтримки, там панують самі люди. Вони, в незалежності від віку та інших факторів, збираються на просторій галявині, щоб відзначити древнє язичницьке свято Івана Купала, це і є кульмінацією Шипоту. На фестивалі відсутня фіксована програма та виступи відомих музикантів. Замість цього, учасники самі створюють музику та придумують розваги. Акустичні аматорські концерти відбуваються протягом десяти днів на відкритому повітрі біля багаття.

Люди Шипоту. Фото з відкритих джерел

Святкова ватра

Визначна подія усього фестивалю – ніч Івана Купала з 6 на 7 липня. Якщо вірити легендам, цього дня мають проводитися обряди, пов’язані з водою та вогнем. Тож ще вдень багато знавців об’єднують свої сили для побудови величезного традиційного багаття – ватри. Висота споруди досягає 10 м, а висота полум’я може бути у кілька разів вищою, тож це видовищне явище. Загалом у це свято на поляні звідусіль чути співи, звуки барабанів, гітари, гармоні. Зазвичай на розведеному багатті готується їжа, а дівчата плетуть традиційні вінки.

Ватра. Фото з відкритих джерел

Частина життя місцевих

Фестиваль Шипіт не лише приваблює туристів з усієї країни та закордону, але й сприяє розвитку місцевої торгівлі. Місцеві активно промотують продукти власного виробництва. У продажі на Шепоті можна знайти вино-бодягу, самогон та смачне домашнє молоко з варіативними цінами. Це щорічне зібрання не лише відзначає та показує великій кількості людей культурне багатство Закарпаття, але й може висвітлити важливість збереження природи регіону та українських традицій.

Сенси фестивалю

Шипіт — це більше, ніж просто культурний захід, це можливість відчути справжній дух Карпат і зануритись у світ пригод, традицій і незабутніх вражень. Він відкриває можливість перед тисячами людей вирватись з цивілізації та відчути довгождану свободу!